А ти все ще думаєш, що тобі не щастить в житті?

«А жизнь продолжается… знаешь, я раньше боялась представлять что моя Мама умрет. Я катастрофически этого боялась. Но потом перестала. Подросла и перестала. Я думала что это случится когда у меня дети будут… и вот однажды — мне звонит 2родная сестра и говорит… говорит что… Мама моя умерла… я думала что сама умру… я 3года подряд каждый день плакала… а потом… потом просто поняла… что все мы… все умрем. А еще… после смерти мамы меня удочерил родной дядя. Он был реально мне как папа… я никогда не знала отцовской любви… а тут… И потом… потом дядю током убило… Я — все… меня нет… слезы, слезы, слезы… Сейчас я изменила отношение к этому… больно, конечно, но что я сделаю… 15 октября ему будет 2 года… Еще у меня есть бабушка… она больна… и я боюсь… боюсь очередной смерти… и она будет… рано или поздно…
А с любовью у меня… с любовью тоже каша…
Но знаешь, я сильная… жизнь научила…

Тебе желаю сил… и терпения… потом все станет на свои места и жизнь вновь обретет смысл..»


(с) ім'я не є показником сили духу, навіть якщо вона — дівчина.

P.S. А ти все ще вважаєш, що тобі не пощастило?

7 коментарів

Максим Волошин
страшно.
ми не цінуємо, те що маємо.
Лариса Репка
це точно… дякую автору за нагадування
Надія Григоренко
Немає такого поняття як «пощастило» чи «не пощастило». Все, що трапляється у нашому житті, трапляється саме тому, що ми цього захотіли — свідомо чи не свідомо, що ми притягнули це у своє життя — вчинками чи навіть думками (!). Є така концепція світогляду, саме її обрала для себе як найбільш правильну.
Якщо щось сталося — значить, так має бути. І, якщо ми не знаємо, чому це сталося і які наші дії це спровокували, це не значить, що воно сталося випадково. Всьому є своя причина… Подумайте, може, знайдете її?
Віталій Бурденюк
Я поважаю вашу точку зору, але не думаю, що ця молода дівчина сама притягнула смерть своїх батьків. І фактор «не пощастило» все таки існує в наших життєвих шляхах.

Але і Ви праві, в більшості випадків все залежить від наших вчинків.
Надія Григоренко
Можливо, і не вона сама те притягнула у життя. Але, думаю, якщо вже так сталося, то воно для чогось їй потрібно.
Бо я не вірю у «просто так». І у фактор «не пощастило» теж. Якщо вже повірю у «просто так», то втрачу основу світогляду і доведеться будувати новий. Тому я не вірю у «просто так». І можете вважати, що моя віра ірраціональна, нехай. (Це я так наперед захищаюсь:))
Віталій Бурденюк
Не потрібно захищатись=) Я ж Вас, не критикую. Кожен в праві мати свої погляди і навіщо тоді їх мати, якщо ні з ким ними не ділитись.
Хтось вірить у «просто так», хтось не вірить. Ось минулої весни йшов по головній в сторону ратуші, і переді мной (метра 2) впав «шматок» балкону. І ось якби я просто так повільно не йшов, то мав би черепно-мозгову травму. І то, це в кращому випадку. До речі в мене тепер «фобія старих балконів».
Надія Григоренко
Добре, це просто був мій перший пост, я ще не в курсі, які тут закони.
Значить, ти не просто так повільно йшов!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте