Мільйони проти гри мільйонів

Нинішнє трансферне вікно у європейському футболі вирізняється своєю нудьгою. Як правило, взимку футболісти рідко змінюють місце своєї клубної прописки. Клуби в основному, намагаються перев'язати рани, отримані після першого кола, чи позбуваються футболістів, які некомфортно себе почувають на лаві запасних.

Враховуючи літній мундіаль в Бразилії, гравці-збірники в першу чергу думають про збереження постійної ігрової практики. Хоча, це бажання стосується лише тих, хто таку практику отримує.

З такими роздумами я читав масу однотипних трансферних чуток на одному з найбільших спортивних порталів СНГ і, неочікувано для себе, зрозумів, що нинішній європейський футбол починає мене дратувати. Чому?

Цінності, гроші, характер, талант, командний дух. Мені важко розмістити ці слова у логічному порядку. Тому що його не існує. Як футбол встиг так змінитись за останні 10 років? Бізнес повністю пробрав усі європейські чемпіонати. Сьогодні клуб із середини таблиці німецької Бундесліги віддає 25 млн. за молодого гравця, який ще нічого не досягнув у своїй кар'єрі. Мадридський Реал обмінює 100 млн. дол. на Гарета Бейла, безумовно таланта № 1, але футболіста, який проявив себе на найвищому рівні лише впродовж одного сезону. Куди більше дивує, коли молодим гравцям, віком від 16 років вже пропонують професійні контракти, щоб у разі можливого феноменального прогресу, продати їх дорожче. Це все відбувається у кризовій Європі. Відбувається в Іспанії, де більше половини молодих людей безробітні.

Футболістів починають називати ветеранами, якщо їм виповнилось 33 роки, пропонуючи їм однорічні контракти і вимагаючи зниження рівня зарплатні?

Футбол, яким ми його полюбили будучи школярами, вмирає. Останні ідоли мого дитинства скоро закінчать свої феномальні кар'єри. Які цінності цієї гри, залишаться після того, як  в останній раз на поле вийдуть Франческо Тотті, Андреа Пірло, Стівен Джерард чи Френк Лемпард?

Я посмію зробити припущення, що жоден футболіст в найближчому майбутньому не проведе кар'єру лишу в одному клубі. Ера гравців-самородків скінчилась. А спортивна журналістика тепер обговорює лише кількість нулів у контрактах зірок та розмір грудей їхніх подруг. Насолоджуємось грою.

Футбол — це гра мільйонів. Мільйонів глядачів чи мільйонів паперових банкнот?

5 коментарів

Михайло Шморгун
Гарінча, якого за людські в Бразилії любили більше ніж Пеле… але він спився.
А Пеле не спився, капіталізувався і тепер вручає золотий мяч метросексуалу роналду…
Чому так? Кожному своє…
А несправедливість вона є і в спорті, і в «реальному житті».
Ігор Гамаль
Завжди говорили і будуть говорити, що футбол помирає. І тоді коли Зідан в 2001-му переходив за 65млн, і коли Роналду в 2009-му за 93млн переходив у Реал, і навіть тоді коли Фігу в 2000-му переходив за 53млн.

А футбол залишився живіший за всіх живих.
Михайло Шморгун
Я лиш не розумію чому бюджет середнього клубу вищої ліги більше за бюджет 20 тисячного Сторожинця…
Віталій Бурденюк
Дозволю собі не погодитись. Напевно, Ви зрозуміли мене трішки не в тому сенсі. Гравці, яких ви згадали, єдині у своєму роді, майстри, творці. Шанувальники гри погодяться — ситуація погіршується. За молодих гравців віддають шалені гроші. Клуби без фінансування зникають. У всіх грандів європейського футболу шалені борги. Футбол комерціалізується, стає занадто залежним від спонсорів. Мені, як палкому шанувальнику англійського футболу, неприємно бачити банери «газпрому» на рекламних щитах. 18річні хлопці, будучи гравцями глибокого резерву, вже розбивають свої авто. Це все псує молодих людей. І часто на полі, ми бачимо талановитих піжонів, які відносяться до гри відповідно. Не буду писати далі. Ті хто розділяються мою точку зору, зрозуміють мене з пів-слова.
Михайло Шморгун
Я розумію. Через це і навів приклад Гарінчи і Пеле… Це запитання до конкретної людини, до її виховання і до суспільства в якому ми живемо…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте